І С Т О Р І Я   В І Н Ь К О В Е Ц Ь К О Г О    Р А Й О Н У

 

 




 

Історичні відомості про район

(Переклад з польської мови В'ячеслав Дурач). Автор: Роман Міровскі

Віньківці, невелике подільське містечко, розташоване над Калюсом, притокою Дністра. Тривалий час чарівність цієї місцевості зв'язувалася винятково з живописністю довколишнього гористого краєвиду, характерного для місцевостей, розташованих над Дністром. Перші об'єкти, які можна було б зачислити до витворів архітектури, постали тут  лише в 1780. році. Були то: костел і монастир францисканців, засновані родом Хумєцкіх з Рихт.

Хумєцкі не були першими власниками Віньковець. В документах вони стоять лише на третьому місці, перед ними стоять Замєховські, а потім Тишкєвичі. У останніх роках XVІІІ століття і в першій половині XІX століття Віньківці  дуже часто переходили з рук в руки. Від Хумєцкіх дісталися, разом з рукою Маріани Хумєцкої,  Антонію Стажиньскому герба Доліва, а в наступному поколінні, знову як придане – Івану Онуфрію Орловському герба Любіч, одруженому в 1791 році з Анною Стажиньскою. Перед 1820 роком  спадкоємці Орловського продали Віньківці (разом зі всім майном, до якого належали також: Майдан Віньковецький, Покутинці і Висока Гребля) Ігнацію Черкасові, бєльському хорунжому.

У 1862 році у спадкоємців Черкаса, Віньківці купила Марія Скібнієвська. Пані Марія, народжена в 1845 році, рано осиротіла і виховувалась старшими братами, отримала шосту частину спадку по батьках. Її власністю було також село Яцківці, виділене з Дунаєвецького маєтку, а також значна сума коштів, завдяки якій покупка Віньковець виявилася можливою.

Родинний герб пана Кароля Косєльського.

 

Родинний герб пані Марії Скрібнєвської.

У вісімнадцятирічному віці Марія Скібнєвська вийшла заміж за Кароля Косєльського гербу Єзєж. Останніми власниками Віньковець, до заключення Ризького мирного договору, який діаметрально перемінив власницькі взаємини в цій частині Європи, були три сини, народжені у цьому шлюбі: Мєчислав народжений  в 1866 році, Броніслав народженний  в 1870 році і Кароль народженний  в 1876 році.

Віньковецький палац був збудований, найвірогідніше, відразу після шлюбу паньства Косєльських, тобто після 1863 року. Таке датування випливає винятково з логіки, жодних документів, що стосуються будівництва, не знайдено. Невідоме також прізвище автора проекту палацу. Значно краще пережили матеріали іконографічні: збереглися два малюнки Наполеона Орди з перших років існування об'єкту (початок 1870 років),  а також фотографії зроблені близько 1914 року. Вони дозволяють відновити фасад палацу, а також встановити положення палацу до оточуючого краєвиду.

Палац Косєльських

 

Розташований на боці горба палац, від сторони під'їзду був на один поверх нижчий, ніж від сторони саду, з уваги на значне падіння рівня місцевості. Цокольний поверх був багатшим. Його одинадцятиосьовий фасад складався з одноповерхової середньої частини (з мезаніном і ажурним балюстрадовим горищем) з трьома осями і двоповерховими бічними крилами (також з надбудованим мезаміном і горищем), кожне з чотирма осями вікон. Дві останні осі крил “виходили” з лиця корпусу утворюючи досить виразні виступи. Перед середньою частиною виступав портик, чотири масивні тосканські колони якого, розставлені досить широко, тримали масивну плиту тераси, через таке рішення підпор складалось враження надмірної важкості. Симетричність палацу підкреслювала восьмикутна невеличка вежа з пірамідальним дахом і шпилем. Майже плаский дах вежі, а також шістнадцять стрілчастих віконних отворів (по два на кожній зі стін), є свідченням того, що архітектори Віньковецького замку черпали натхнення в Італії. Аналогій з Італією є тут значно більше, навіть краєвид дещо нагадує Тосканію, але порівняння палацової вежі з дзвіницею маленького італійського костьола здається найбільш влучним.

Палац Косєльських. Вигляд зі сторони саду. 1871-1873 р. Рис. олівцем підмальований аквареллю.

 

Дуже alla moda italiana здаються теж аркадові тераси фасаду зі сторони саду. Архітектор відмінно вкомпонував тераси в довколишню місцевість. Фасад зі сторони саду позбавлений бічних ризалітів, більш домінує тут середня частина, висунута сильніше ніж від сторони під'їзду і збагачена портиком (чи скоріше ґанком), є найцікавішим архітектурним фрагментом палацу, а одночасно також сильно „італійським”, як згадана раніше вежа. Ґанок, тобто тераса посаджена на портик, до якої прибудовані три марші сходів, що ведуть в сад. Чотири стрункі колони (в цьому випадку з досконалими пропорціями) підтримують три півколо-подібні аркади, що тримають верхню терасу.

Палац Косєльських з далека.

Варто звернути також увагу на якість архітектурних деталей. Спроектовані вони зі смаком, без слідів перевантаженості, що досить частого зустрічалось в архітектурі періоду еклектизму. Деталей тут є рівно стільки, скільки треба - для розчленовування занадто великої (як на ті часи) площі фасаду, для розділення окремих поверхів, чи також для забезпечення відповідної „оправи” віконним і дверним отворам. Невідомий автор палацу крім знання архітектури Італійського ренесансу, також мав неабиякий талант, досвід, а також досконалу творчу „майстерню”. Єдиний відступ від ідеальної симетрії палацу автор зробив для оранжереї, прибудованої до лівого крила споруди. Переглядаючи вцілілі фотографії і малюнки бачимо, що парк, який оточує палац, розбито таким чином, щоб зелень доповнювала архітектуру будинку не закриваючи її, але також, щоб з усіх вікон палацу і терас було видно чудовий краєвид Поділля. Про інтер'єр Віньковецького палацу, його меблювання, або будь-які колекції, що прикрашають його покої, не знаємо взагалі нічого.

 

 

Загальні відомості про район

Вінькове́цький райо́н — район у Хмельницькій області. Район розташований у південно-східній частині Хмельницької області в зоні Лісостепу на Волино-Подільській височині. На території району протікає 12 річок. Найбільші з них Ушиця, Калюс. Кордони: Район межує з Деражнянським, Дунаєвецьким, Новоушицьким, Ярмолинецьким районами Хмельницької області, Барським районом Вінницької області. Питома вага району в області
За територією – 3,39 %
За населенням – 2 %.
У районі 1 селищна і 17 сільських рад; 1 селище міського типу і 35 сіл. Віньковецький район Хмельницької області створено 7 березня 1923 року. Цього ж дня утворений Зіньківский район, який 3 лютого 1931 року ліквідований, а його територія ввійшла до складу Віньковецького. 31 жовтня 1927 року Віньківці були перейменовані в місто Затонськ. В 1938 році райцентру та району повернені старі назви. 30 грудня 1962 року Віньковецький район був ліквідований. Територія його спочатку входила до Ярмолинецького, пізніше ще й до Новоушицького і Деражнянського районів Хмельницької області. Ліквідовано Говорівський сільськогосподарський технікум і переведено в Кам’янець-Подільський, Зіньківський бухгалтерський технікум переведено до Шепетівки. 8 грудня 1966 року згідно Указу Президії Верховної ради УРСР Віньківці знову стали центром однойменного району.
Природні ресурси (корисні копалини): Віньковецький район єдиний в Україні, який має родовище глауконіту – дешевого калійно-фосфорного мінерального добрива, що має велику агрохімічну ефективність. Прогнозні запаси – 16,5 млн. тонн, глибина залягання від 30 до 70 метрів, потужність шару від 7 до 12 метрів. Підошвою є метровий шар желваків фосфориту. Глауконіт використовується також як сорбент для виведення ізотопів цезію 137 і стронцію 90 відповідно на 94-98 відсотків. Може бути також використаний в лакофарбовій промисловості, для очистки мінеральних масел, стічних вод, промислових стоків. На території району є онікс, камінь-вапняк, камінь-піщаник, кремінь, фосфорити, глина, придатна для виробництва цегли, а також високоякісні гончарні глини, пісок, придатний для виробництва вапнякового борошна.
Заповідники: місцевого значення – 14 шт. загальною площею 380,71га.
Структура земельного фонду Віньковецького району (га). Загальна площа району 65,3 тис.га в т.ч. сільськогосподарські землі 48,9 тис. га, ліси та інші лісовкриті площі 9,9 тис. га, забудовані землі 2,4 тис. га, землі водного фонду 0,6 тис. га, інші землі 2,5 тис. га

Археологічні знахідки свідчать, що територія сучасного Віньковецького району була заселена людьми з давніх давен. Зокрема, археологами виявлено декілька поселень доби неоліту, зокрема у селах Зоряне, Нетечинці, Охрімівці.

Найбільше пам'яток відноситься до трипільської культури яка існувала на Правобережжі Дніпра, Подністров'ї в кінці ІV-III століття до нашої ери, тобто в добу бронзи. Залишки поселень землеробської трипільської культури знайдено в селах Говори, Грим’ячка, Зінькові, Подолянське, селищі Віньківці.

З кінця VІ-IV ст. до н.е. великого поширення набуває культура скіфів. Сліди цієї культури доби заліза знаходимо у селах Зіньків, Грим’ячка. Численні знахідки черняхівської культури знаходимо у Зінькові, Грим’ячці.

Слід визнати, що в історичних джерелах до початку XV ст. відсутні згадки про населені пункти нинішнього Віньковецького району.

Зіньків, Грим'ячка, Карачіївці є найдавнішими поселеннями, які згадуються в історичних документах першої половини XV ст.

 

Видатні історичні постаті  району 

Сташевський Е.Д.

Старший науковий співробітник Інституту України Всеукраїнської Академії наук, репресований в 1938 р.

Шморгун П.М.

Професор Київського національного державного університету ім. Т.Г.Шевченка, доктор історичних наук, заслужений діяч України

Рибак І.В.

Професор Кам.-Подільського державного університету, доктор історичних наук

Пасхальний П.І.

Зав. кафедрою військової академії м .Москва, полковник, доктор історичних наук

Слободян П.Я.

Директор обласного державног о архіву, кандидат історичних наук

Король С.В.

Колишній начальник відділу культури, заслужений працівник культури України

Гринькевич І.Ф.

Диригент, хормейстер районного Будинку культури, заслужений працівник культури України 

Олендра Є.І.

Директор Пилипо -   Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, керівник народного ансамблю “Джерело”

Мазур А.Г.

Диктор телеканалу “1+1”

Сохацький Б.М.

Професор Львівського державного університету, доктор філософських наук

Колотило Ф.М.

Професор, доктор математичних наук

Рябчук П.П.

Зам. начальника кафедри академії ЗС України, полковник, кандидат військових наук

Ходюк М.В.

 

Зав. кафедрою Харківського будівельного інституту, професор, доктор

Курлянцева Л.А.

 

доцент Київського політехнічного інституту, доктор – референт математик

Шерепа В.Ф.

доцент Одеського інституту зв’язку, кандидат наук

Біланюк В.М.

викладач академії ЗС України, полковник

Власишин В.П.

кандидат сільськогосподарських наук

Грабовський Д.Ю.

кандидат медичних наук

Двойненко М.М.

кандидат математичних наук

 

Шпак П.Ф.

 

Колишній Міністр геології УРСР

Бережанська В.В.

Ланкова колгоспу “Росія”, Герой Соціалістичної Праці

Гладиш В.П.

Ланкова колгоспу “Росія”, Герой Соціалістичної Праці

Кохан Ф.П.

Ланкова колгоспу “Росія”, Герой Соціалістичної Праці

Кухарська Г.О.

Ланкова колгоспу “Росія”, Герой Соціалістичної Праці

Моргун В.К.

Ланкова колгоспу “Росія”, Герой Соціалістичної Праці

Кулик Ф.В.

комбайнер колгоспу ім. Горького с. Зіньків, Герой Соціалістичної Праці

Козловський В.Я.

Герой Соціалістичної Праці

Бялик М.І.

Герой України

Рибак А.В.

Голова концерну “Укрсадвинпром”

Лотоцький І.І.

 

Професор кафедри “Економіка сільського господарства і АПК” Подільської державної академії, доктор економічних наук

Роїк М.В.

 

 Член-коресподент НАН, директор інституту цукрових буряків, доктор сільськогосподарських наук, заслужений працівник науки і техніки України

Завадський Й.С.

 

 

Професор національного аграрного університету, доктор економічних наук, зав. кафедрою менеджменту та маркетингу, заслужений діяч науки і техніки України, академік АН Вищої школи

Карпенко М.В.

 

колишній голова правління СГК “Осламово”,  вчений агроном, заслужений працівник сільського господарства України

Загродський І.Г.

директор ПОП «Росія», заслужений працівник сільського господарства України

Мацишин П.А.

бригадир - садівник СГК ”Осламово”

Кушнір М.С.

бригадир – садівник СГК ”Осламово”

Кузь А.Д.

 

колишній директор ВАТ “Віньковецький консервний завод “, заслужений працівник промисловості України

Гвоздовська Г.І.

майстер ВАТ ”Віньковецький консервний завод”

Процевський М.І.

 

директор ЗАТ “Віньківці, сирзавод”, заслужений працівник промисловості України

Заганяч М.С.

майстер сироробного цеху ЗАТ “Віньківці, сирзавод”

Бараболько М.П.

Герой Радянського Союзу

Конарчик О.І.

Герой Радянського Союзу

Ортинський М.Г.

Герой Радянського Союзу

Писаренко П.Т.

Герой Радянського Союзу

Репутін С.М.

Герой Радянського Союзу

Андрухів Л.О.

 

   перший заступник начальника управління федерального будівництва Росії, генерал -  майор

Атаманюк О.Г.

заступник генерального прокурора України, генерал – лейтенант

Кухарський Г.Д.

генерал – майор у відставці
командир дивізії, генерал – лейтенант

Мандзій А.Л.

командир дивізії, генерал – лейтенант

Мар’яновський М.С.

генерал – майор у відставці

Нетяга І.М.

контр – адмірал, ВМС України

Суходоля А.І.

головний хірург області, кандидат медичних наук

Мельниченко В.М.

головний хірург району, заслужений лікар України

Шпак В.Ф.

генеральний директор «Украгролізинг»

Ядуха В.С.

Народний депутат України

 


Календарь
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30
Зодіак: Стрілець
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
© Віньковецька районна державна адміністрація
2017 рік